— А тепер уяви: Джорджоне раптово помирає від чуми в 1510 році, у розквіті сил — йому заледве виповнилося тридцять три, — Соломія на мить замовкла. — Це була не просто втрата талановитого майстра. Це ціла драматична історія.
— Драматична? — підняла брови Наталка.
— Так, — Соломія поставила кухоль на стіл. — Венеція тоді переживала спалах чуми. І згідно з суворими санітарними правилами того часу, все, що належало померлим від чуми, мало бути спалено. Усе — включно з картинами, ескізами, особистими речами.
— Тобто його роботи планували знищити? — вражено перепитала Наталка.
— Багато що справді було втрачено, — кивнула Соломія. — Але найближчі друзі Джорджоне, ризикуючи власним життям, врятували частину його полотен. Серед них, імовірно, була і «Спляча Венера».
Джорджоне (1478–1510), Тіціан (1490–1576)|
«Венера, що спить», 1510
Олія, полотно, 108 x 175 см
Дрезденська картинна галерея
— Вони ризикували заразитися?
— Не тільки! За порушення правил карантину в той час могли жорстоко покарати. Але вони не могли допустити, щоб полум’я поглинуло ці шедеври.
— Це вражає, — тихо мовила Наталка. — Як самопожертва заради мистецтва.
— А ще існує зворушлива історія про кохання Джорджоне, — продовжила Соломія. — Кажуть, він був закоханий у молоду венеціанку, але їхні стосунки не мали майбутнього через соціальні відмінності. За однією з версій, саме вона заразила його чумою. Він доглядав за нею, коли вона захворіла, не покинув у складний момент.
— Як Ромео і Джульєтта, тільки в реальності… — зітхнула Наталка. — І ця дівчина померла?
— За легендою, так. А незабаром після неї помер і Джорджоне, залишивши після себе кілька незавершених робіт. І серед них — ця «Спляча Венера».
— Тобто, він не встиг її закінчити? — здивувалася Наталка. — Але вона виглядає завершеною.
— Так, бо її завершив молодий Тиціан, — Соломія збільшила фрагмент пейзажу. — За найпоширенішою версією, Джорджоне встиг намалювати фігуру, а Тиціан дописав пейзаж на задньому плані.
Наталка уважніше придивилася до зображення.
— Це як музичний дует через роки! Один починає мелодію, інший завершує… — замислено мовила вона. — І як дослідники змогли це визначити?
— Саме в цьому й складність атрибуції…
…