Ці тексти народилися з простого питання: чи може проза відчуватися як живопис? Чи може текстура тексту відображати текстуру полотна? Щоб читач відчув різницю між Рубенсом і Шіле не тільки через сюжет, а через саму тканину речень — їхню довжину, ритм, температуру.
Кожен текст — це спроба перекласти візуальну мову в словесну. Спроба писати як художник, а не про картину художника. Діалог із твором, а не переказ. Резонанс, а не опис.
Чому такий вибір творів? Еротика, що завжди присутня у мистецтві, це найчесніша територія для такого експерименту. Інтимність, бажання, тілесність — це те, що кожна епоха зображувала по-своєму, з власною естетикою, власними табу, власною мовою форм.
Це не ілюстрації до картин. Це окремі твори, що резонують з візуальним мистецтвом.
Читайте повільно. Дозволяйте мові торкатися вас так само, як пензель торкався полотна.
Соломія Бережна